Черговий формалізм ВС – чергова патова ситуація для позивача. Той самий приклад, коли замість створення адекватної, і що найголовніше, зрозумілої людям практики, замість вирішення спору з урахуванням принципу справедливості, розумності і добросовісності, касаційний суд обрав формальний підхід і відмову. Фабула судового акту: Державний педагогічний університет звернувся до суду із позовом до колишньої працівниці про стягнення безпідставно...
Черговий формалізм ВС - чергова патова ситуація для позивача. Той самий приклад, коли замість створення адекватної, і що найголовніше, зрозумілої людям практики, замість вирішення спору з урахуванням принципу справедливості, розумності і добросовісності, касаційний суд обрав формальний підхід і відмову.
Фабула судового акту: Державний педагогічний університет звернувся до суду із позовом до колишньої працівниці про стягнення безпідставно набутих коштів (кондикцію, грубо кажучи). Справа в тім, що постановою касаційного суду у справі про стягнення з університету, як з роботодавця сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, рішення суду апеляційної інстанції було змінено та зменшено суму стягнення зі 140 738,96 грн. до 20 000,00 грн. На той час, університет вже заплатив екс-працівниці 140 738,96 грн., тому правомірно вважав, що йому має повернутися 120 738,96 грн безпідставно набутих коштів. При цьому, як видно з матеріалів справи, університет вже намагався скористатися “поворотом виконання рішення” у якому йому було відмовлено, оскільки спір випливає з трудових відносин.
Якщо суд першої та апеляційної інстанції задовольнив позов, ВС КЦС вдався до формалізму, і відмовив, мотивуючи тільки тим, що мовляв, тут обрано неефективний спосіб захисту, а мало б бути обрано поворот виконання рішення (що саме заважало застосувати кондикцію, замість повороту виконання рішення - ВС не пояснив).
При цьому, університет слушно зазначив, що у постанові ВП ВС від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 зроблено висновок, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Тобто на такі кошти не поширюється норма ст. 1215 ЦК України, яка обмежує повернення.
Однак, ВС все одно зазначив:
Із матеріалів справи відомо, що спірна сума 120 738,96 грн була виплачена на підставі судового рішення, яке в подальшому було змінене.
Кондикційний позов (позов про повернення безпідставно набутого майна) урегульовано нормами матеріального права, а поворот виконання рішення - процесуального права. За змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не є тотожними та регулюються різними нормами права.
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
Відповідно до ч.1,2 ст. 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Статтею 445 ЦПК України передбачені особливості повороту виконання в окремих категоріях справ. Зокрема, у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (ч.1 ст. 446 ЦПК України).
Поворот виконання рішення полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.
Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнені кошти за скасованим судовим рішенням у разі відсутності обмежень, установлених законом.
Отже у цій справі: Оскільки у цій справі, що переглядається, грошові кошти в сумі 120 738,96 грн були набуті екс-працівницею на підставі судового рішення, яке в подальшому було змінене, Верховний Суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав є звернення університету із заявою про поворот виконання рішення у порядку, передбаченому ст. 444 ЦПК України, а тому у задоволенні позову про стягнення безпідставно набутих коштів у порядку ст. 1212 ЦК України слід відмовити.
При цьому, на те що університету вже було відмовлено у повороті виконання рішення, ВС КЦС якось уваги не звернув. До того ж не пояснив, що саме заважає суду застосувати повернення безпідставно набутого майна, адже сама конструкція статті 1212 ЦК України - ніяким чином не обмежує можливість її застосування при скасованому судовому рішенні.