Водію, який правомірно керував ТЗ належить право вимагати відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну, навіть за відсутності права власності на ТЗ (ВС КЦС, справа №623/290/21 від 12.05.2022 р.)
26.07.202312:46
Фабула судового акту: У 2018 році сталася ДТП між двома ВАЗами, внаслідок якої транспортному засобу під керуванням позивача заподіяно шкоду. Згодом, постановою міськрайонного суду встановлено факт скоєння водієм іншого ТЗ адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, проте, провадження по справі закрито в зв`язку з закінченням строків. Висновками експертного автотоварознавчого дослідження вартість відновлюваних робіт підтверджена на рівні 68 560,05 грн.
Так, на момент скоєння ДТП винуватець не мав полісу обов'язкового страхування. Позивач сам керував транспортним засобом та вважав себе фактично його власником - тому у 2021 році подав позов про стягнення збитків, вартості експертизи та судовий збір з МТСБУ.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивачем не надано доказів, якими було б підтверджено на якій відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) позивач володів чи володіє автомобілем ВАЗ - а отже, він не має право на відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП. ВС КЦС вказані доводи відхилив, пояснивши наступним:
У постанові ВС КЦС 06 червня 2018 року у справі № 597/1070/15-ц (провадження № 61-9445св18), зазначено, що «п.1 ч.1 ст. 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння. За ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Таким чином, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. Враховуючи те, що відповідно до ст. 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну».
У постанові ВП ВС від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що «факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою для неї, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної вказаному майну. За змістом ч.2 ст. 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо). Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб».
Отже у цій справі: Суди встановили, що позивач керував автомобілем ВАЗ. Ним до позовної заяви додані копії посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу цього автомобіля, що свідчить про правомірність володіння ним вказаним легковим автомобілем. Отже, позивачу, який правомірно керував транспортним засобом належить право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок МТСБУ.
Однак, у позові ВС відмовив, зважаючи на неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV). При чому, Суд пояснив - що у випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
Так, на момент скоєння ДТП винуватець не мав полісу обов'язкового страхування. Позивач сам керував транспортним засобом та вважав себе фактично його власником - тому у 2021 році подав позов про стягнення збитків, вартості експертизи та судовий збір з МТСБУ.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивачем не надано доказів, якими було б підтверджено на якій відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) позивач володів чи володіє автомобілем ВАЗ - а отже, він не має право на відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП. ВС КЦС вказані доводи відхилив, пояснивши наступним:
У постанові ВС КЦС 06 червня 2018 року у справі № 597/1070/15-ц (провадження № 61-9445св18), зазначено, що «п.1 ч.1 ст. 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння. За ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Таким чином, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. Враховуючи те, що відповідно до ст. 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну».
У постанові ВП ВС від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що «факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою для неї, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної вказаному майну. За змістом ч.2 ст. 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо). Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб».
Отже у цій справі: Суди встановили, що позивач керував автомобілем ВАЗ. Ним до позовної заяви додані копії посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу цього автомобіля, що свідчить про правомірність володіння ним вказаним легковим автомобілем. Отже, позивачу, який правомірно керував транспортним засобом належить право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок МТСБУ.
Однак, у позові ВС відмовив, зважаючи на неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV). При чому, Суд пояснив - що у випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.