Закриття провадження у справі про адмінправопорушення з підстав закінчення строків, не є реабілітуючою обставиною – тому це не спростовує факт наявності вини особи в ДТП і не звільняє її від зобов’язання відшкодувати шкоду (ВС КЦС, справа №645/6088/18 від 26.10.2022 р.)
21.09.202322:17
У цій справі водій транспортного засобу Мазда, якому була завдана майнова шкода внаслідок ДТП подав позов. Він хотів, щоб інший учасник ДТП - водій транспортного засобу Шевролет - відшкодував вартість ремонту Мазди, не покриту страховою. Так, на водія Шевролет був складений адмінпротокол (ДТП сталася фактично внаслідок того що він їхав на червоний) - тому було відкрите адмінпровадження, що згодом закрите у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, визначених у ст. 38 КУпАП України.
Водій Мазда подав висновок судексперта, де пояснювалось, що з технічної точки зору, дії водія Шевролет не відповідали ПДР України, та знаходилися в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. Виходячи з проведеного дослідження, в діях водія Мазди невідповідностей вимогам ПДР не вбачалося.
Водій Шевролет подав зустрічний позов, з вимогою відшкодувати шкоду за повністю знащений Шевроле. Зустрічний позов був мотивований тим, водій Мазди допустив зіткнення з Шевролет, а факт порушення водієм Мазди ПДР України встановлено висновком судової автотехнічної експертизи.
Перша інстанція позов водія Мазди задовольнила, а зустрічний - ні. Друга ж (апеляційна інстанція) відмовила обом водіям. Втім, розглядаючи справу, ВС КЦС підтримав доводи водія Мазди, і залишив в силі рішення першої інстанції. ВС КЦС мотивував наступним:
За ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
У постанові ВС від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 зазначено про те, що тлумачення ст. 1188 ЦК України свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
При цьому, у постанові ВС від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц зазначено, що «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо».
Крім того, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (постанова ВС від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18).
Отже у цій справі: У справі, що переглядається суд першої інстанції правильно вважав, що не притягнення водія Шевролет до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не свідчить про відсутність його вини у завданні шкоди, оскільки закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Тому водій Шевролет має нести цивільно-правову відповідальність за спричинення майнової шкоди власнику Мазди, як особа, що винна у спричиненні такої шкоди. Натомість вину водія Мазди у спричиненні шкоди водія суд вважав недоведеною, оскільки протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього не складався, а наданий водієм Шевролет висновок експертного автотехнічного дослідження не є об`єктивним, оскільки перед експертом не були поставлені питання щодо оцінки дій водія Мазди, тому даний висновок є неповним.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, яка викладена у ч.2 ст. 1166 ЦК України, особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Однак, водієм Шевролет не було надано належних доказів щодо відсутності його вини у вчиненні ДТП.
Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Водій Мазда подав висновок судексперта, де пояснювалось, що з технічної точки зору, дії водія Шевролет не відповідали ПДР України, та знаходилися в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. Виходячи з проведеного дослідження, в діях водія Мазди невідповідностей вимогам ПДР не вбачалося.
Водій Шевролет подав зустрічний позов, з вимогою відшкодувати шкоду за повністю знащений Шевроле. Зустрічний позов був мотивований тим, водій Мазди допустив зіткнення з Шевролет, а факт порушення водієм Мазди ПДР України встановлено висновком судової автотехнічної експертизи.
Перша інстанція позов водія Мазди задовольнила, а зустрічний - ні. Друга ж (апеляційна інстанція) відмовила обом водіям. Втім, розглядаючи справу, ВС КЦС підтримав доводи водія Мазди, і залишив в силі рішення першої інстанції. ВС КЦС мотивував наступним:
За ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
У постанові ВС від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 зазначено про те, що тлумачення ст. 1188 ЦК України свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
При цьому, у постанові ВС від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц зазначено, що «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо».
Крім того, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (постанова ВС від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18).
Отже у цій справі: У справі, що переглядається суд першої інстанції правильно вважав, що не притягнення водія Шевролет до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не свідчить про відсутність його вини у завданні шкоди, оскільки закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Тому водій Шевролет має нести цивільно-правову відповідальність за спричинення майнової шкоди власнику Мазди, як особа, що винна у спричиненні такої шкоди. Натомість вину водія Мазди у спричиненні шкоди водія суд вважав недоведеною, оскільки протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього не складався, а наданий водієм Шевролет висновок експертного автотехнічного дослідження не є об`єктивним, оскільки перед експертом не були поставлені питання щодо оцінки дій водія Мазди, тому даний висновок є неповним.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, яка викладена у ч.2 ст. 1166 ЦК України, особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Однак, водієм Шевролет не було надано належних доказів щодо відсутності його вини у вчиненні ДТП.
Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.