Покладання обов`язку з відшкодування шкоди на особу, яка уклала договір страхування із страховою і сплачує такій платежі, суперечить меті інституту страхування (ВС ККС справа № 310/7407/19 від 06.10.2021 р.)
21.09.202322:18
Метою страхування цивільно-правової відповідальності, якраз і є можливість покладення обов‘язку з відшкодування шкоди на страхову компанію. Цілком очевидний висновок ВС ККС виявився необхідним, оскільки суди попередніх інстанції поклали цей обов‘язок відшкодування на страхувальника (тобто на особу, відповідальність якої застрахована), замість відшкодування такої із страхової компанії (страховика).
Особу було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) - він, керуючи транспортним засобом здійснив наїзд на велосипедиста. Власником транспортного засобу була юридична особа - банк. У результаті ДТП потерпілому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
Потерпілий подав цивільний позов до власника ТЗ - банку. Страхову компанію із якою банк уклав договір (поліс) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, залучено як третю особу. Суд першої інстанції позов потерпілого задовольнив частково - стягнувши з власника ТЗ (банку) на користь потерпілого відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. Апеляційний суд залишив це рішення в силі.
Водночас, представник потерпілого - не погоджуючись із рішеннями - подав касаційну скаргу. Він обґрунтовував тим, що цивільно-правова відповідальність щодо автомобіля, власником якого є банк - була застрахована, а тому завдану шкоду в межах суми страхового відшкодування має бути стягнуто зі страхової компанії, тож належним відповідачем за вказаним цивільним позовом є страхова компанія.
ВС ККС погодився із доводами представника потерпілого. На обґрунтування виклав наступні доводи:
Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Такий розглядається судом за правилами КПК (а якщо правовідносини не врегульовані - застосовується норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства).
Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже у цій справі: Внаслідок вчинення водієм злочину, потерпілий звернувся з цивільним позовом до банку з яким засуджений на момент вчинення злочину перебував у трудових відносинах.
Під час судового розгляду було залучено страхову компанію до участі в кримінальному провадженні як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог стосовно предмета спору на стороні цивільного відповідача, оскільки між банком та страховою - укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - за яким - у разі настання страхового випадку страхова компанія зобов'язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого та його майну, на суму завданих збитків, але не більше встановленого в договорі ліміту (що був більший за стягнені з банку коштів).
Зважаючи на те, що на момент вчинення кримінального правопорушення цивільно-правову відповідальність володільця транспортного засобу було застраховано у та був наявний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд неправомірно стягнув весь розмір заподіяної потерпілому моральної шкоди з банку (власника ТЗ).
Особу було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) - він, керуючи транспортним засобом здійснив наїзд на велосипедиста. Власником транспортного засобу була юридична особа - банк. У результаті ДТП потерпілому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
Потерпілий подав цивільний позов до власника ТЗ - банку. Страхову компанію із якою банк уклав договір (поліс) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, залучено як третю особу. Суд першої інстанції позов потерпілого задовольнив частково - стягнувши з власника ТЗ (банку) на користь потерпілого відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. Апеляційний суд залишив це рішення в силі.
Водночас, представник потерпілого - не погоджуючись із рішеннями - подав касаційну скаргу. Він обґрунтовував тим, що цивільно-правова відповідальність щодо автомобіля, власником якого є банк - була застрахована, а тому завдану шкоду в межах суми страхового відшкодування має бути стягнуто зі страхової компанії, тож належним відповідачем за вказаним цивільним позовом є страхова компанія.
ВС ККС погодився із доводами представника потерпілого. На обґрунтування виклав наступні доводи:
Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Такий розглядається судом за правилами КПК (а якщо правовідносини не врегульовані - застосовується норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства).
Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже у цій справі: Внаслідок вчинення водієм злочину, потерпілий звернувся з цивільним позовом до банку з яким засуджений на момент вчинення злочину перебував у трудових відносинах.
Під час судового розгляду було залучено страхову компанію до участі в кримінальному провадженні як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог стосовно предмета спору на стороні цивільного відповідача, оскільки між банком та страховою - укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - за яким - у разі настання страхового випадку страхова компанія зобов'язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого та його майну, на суму завданих збитків, але не більше встановленого в договорі ліміту (що був більший за стягнені з банку коштів).
Зважаючи на те, що на момент вчинення кримінального правопорушення цивільно-правову відповідальність володільця транспортного засобу було застраховано у та був наявний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд неправомірно стягнув весь розмір заподіяної потерпілому моральної шкоди з банку (власника ТЗ).